Кінематограф

Амаркорд по-ірландськи: огляд на «Белфаст» Кеннета Брана

Розповідаємо про фільм, який отримав «Оскар-2022» за найкращий оригінальний сценарій
Зараз ви читаєте:  
Амаркорд по-ірландськи: огляд на «Белфаст» Кеннета Брана

12 травня в українських кінотеатрах стартує прем’єра драматичної стрічки Кеннета Брана, яка цьогоріч отримала «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій. 

Кінооглядач Gogol.Media уже встиг подивитись фільм на великому екрані. 

Сюжет фільму переносить нас у столицю Північної Ірландії, місто Белфаст, у період громадянського конфлікту 1969 року, коли місцеві протестанти влаштували серію погромів місцевих католиків, а місто жило в режимі воєнного стану. Серед всіх цих барикад, воєнних патрулів та погромлених будинків живе дев’ятирічний Бадді, який має свої проблеми: заняття з математики та перша симпатія в школі. Однак зовсім скоро війна торкнеться і його життя, адже родина планує переїхати з Ірландії назавжди. 

Створюючи «Белфаст», Брана однозначно переслідував кілька цілей: закрити власні дитячі гештальти, адже історія Бадді дуже точно перекликається з біографією самого режисера. Також «Белфаст» — це однозначно «хрестовий похід» Брани за «Оскарами». Фільм отримав шість номінацій та виборов одну статуетку. Однак вся його структура та зйомка нам майже кричить, що це кіно знімалось для того, щоб зібрати свою колекцію золотих фігурок. 

Фільм починається кольоровою панорамою Белфаста, наче з туристичних листівок. Далі стрічку знімали в чорно-білих тонах, які набувають кольорових відтінків, лише коли Бадді дивиться кіно. Таким чином Брана ніби підсвічує радість від зустрічі з кіно на фоні загальної картини. Однак не зрозуміло, чому решта життя Бадді чорно-біла, адже в хлопчика, попри воєнний конфлікт, щасливе дитинство — він проводить багато часу з люблячими бабусею та дідусем, у нього багато друзів, він добре навчається і навіть має шкільну симпатію. Єдине пояснення, чому «Белфаст» чорно-білий  — це бажання Брани зробити цей фільм більш високохудожнім, щоб зацікавити американських кіноакадеміків. 

Найсильнішою стороною стрічки став його акторський склад. Дебют 11-річного Джуда Гілла зворушує та смішить однозначно. Попри юний вік та невеликий життєвий досвід, хлопчик дуже професійно вжився в роль ровесника, який жив півстоліття тому. За атмосферу сімейної теплоти та любові у фільмі відповідає пара Джуді Денч та Кіарана Гайндс, які грають бабусю та дідуся Бадді. Неймовірно трепетна атмосфера любові між двома літніми людьми, які прожили життя разом, та їхня добродушна життєва мудрість, якої вони вчать онука, буквально зігріває глядача через екран. Харизматичним вийшов і батько Бадді, якого зіграв Джеймі Дорнан. Образ втомленого чоловіка, який постійно намагається зробити життя родини кращим, вийшов дуже характерним та цілісним. 

«Белфаст» — це ще одна варіація феллінівського «Амаркорда», але вже з ірландським контекстом (не так давно на «Оскар» номінували корейську варіацію «Амаркорда» «Мінарі» Лі Айзек Чуна). Історія дорослішання на тлі важливих історичних процесів, розкриття відомих подій з підручників історії через призму дитячого погляду — не нова, але (майже) завжди ефективна ідея. Важливим (і особливо для сучасного українського соціально-політичного контексту) в «Белфасті» є мотив відчуття власного дому. Батьки Бадді ухвалюють для себе дуже непросте рішення — покинути охоплений війною Белфаст. Вони покидають не просто місто, вони покидають власний дім, де знайомий кожний закуток, де всі між собою друзі, ба більше, вони покидають власних старих батьків заради того, щоб дати краще майбутнє своїм дітям. У період, коли в Україні кожен (навіть не знаю, яке число поставити) ухвалював для себе рішення про переїзд чи міграцію через війну, стрічка Брани виглядає особливо трепетно та викликає співпереживання героям.

Інші тексти
Змінитися, але не забутися
Кінематограф

Змінитися, але не забутися

Огляд на українську воєнну драму «Снайпер. Білий Ворон»
28 серпня 2022
Смертельна реорганізація
Кінематограф

Смертельна реорганізація

Чому ліквідація «Довженко-Центру» — це розгромний удар по українській культурі
17 серпня 2022
Філософія крінжу
Кінематограф

Філософія крінжу

Огляд на «Тор: Любов і грім» від Тайки Вайтіті
29 липня 2022