Кінематограф

Фільм, розказаний у радіорубці

Огляд на «Камон Камон» із Гоакіном Феніксом
Зараз ви читаєте:  
Фільм, розказаний у радіорубці

На тлі низки блокбастерів в українському прокаті раптом почало з'являтися й авторське незалежне кіно. Першим таким став «Камон Камон» Майкла Міллса. 

Кінооглядач Gogol Media розповідає, чим особливе це кіно. 

Радіожурналіст Джонні (Гоакін Фенікс) зі своєю командою їздить Штатами та записує аудіосеріал, де діти та підлітки ділять своїми думками про майбутнє США та власні світогляд і цінності. Раптом самотньому та невротичному журналісту треба няньчити дев'ятирічного племінника (Вуді Норман), адже сестра Джонні їде до Окленда, щоб допомогти своєму психічнохворому чоловікові. 

Сюжет, коли дорослий чоловік лишається сам на сам із недорослим чоловіком, тягнеться ще від «Малюка» Чарлі Чапліна 1921 року. Власне, це досить сталий сюжет у кінематографі, особливо для маніпулятивних (мело)драм. Як правило, такі фільми говорять із глядачем про поколіннєві проблеми, чоловічий інфантилізм та історії дорослішання. 

Майкл Міллс, який насамперед відомий як режисер кліпів для гуртів Air, Blonde Redhead, The National (останні тут відповідають за саундтрек), намагається внести новаторство в цей мелодраматичний шаблон своїм інді-кіно, як це колись робив Такесі Кітано своїм «Кікудзіро». 

Знімаючи стрічку в чорно-білих тонах, Міллс аж ніяк не намагається нагнати депресивно-меланхолійної атмосфери. Його достатньо світлий чорно-білий радше нагадує інстаграм-фільтр, який підкреслює, що у стрічці важливіші людські взаємини, ніж реалістичність локацій. Узагалі, поки герої не дістають смартфони, незрозуміло, у який час відбуваються події. Бо, власне, це немає жодного значення. 

Будуючи фільм на низці достатньо простих діалогів, Міллс створює історію про страх дорослішання, водночас неважливо, чи йдеться про якісь життєві вибори, чи побутові дрібні. Неважливо тут і те, сорок тобі чи дев'ять. Міллс показує, що дорослішання — це постійний процес. Ми дорослішаємо щодня, навіть якщо не задумуємося про це. 

Саме тому герой Фенікса читає перед сном племіннику казку про чарівника країни Оз. Історія про те, як дівчинку Еллі та її песика Тотошку з нудного й обтяженого буденними клопотами Канзасу торнадо переніс у яскравий і сповнений пригод світ країни Оз, виступає своєрідною метафорою ескапізму в «Камон Камон», де головні герої тиняються відрядженнями, намагаючись втекти від однотонності дорослого життя. Міллс це підсилює елементами документальності: тло та масовка, а також записані для аудіосеріалу інтерв'ю тут, — це реальні люди та локації. 

Робота на радіо — це достатньо важкий різновид журналістики, тому що єдиний спосіб донесення інформації — голос і те, як ти ним умієш користуватися. У тележурналістиці ти можеш показати непроговорене візуальним рядом, у письмовій — можеш дозволити собі ліричні відступи для соковитішого опису (якщо йдеться не про інформаційні зведення), у радіожурналістці лише все, що не показано чи не описано, має бути проговорено. Ось ця проговореність непроговореного стає фінальним акордом фільму у вигляді авторського подкасту Джонні, який він записує лише для одного слухача — свого племінника. 

Фільми часто порівнюють із фотографіями чи картинами. «Камон Камон» — це нарис, зроблений графітним стрижнем, що наповнений посиланнями до американської публіцистики, стриманим саундом і чесністю у своїй розгубленості персонажів. Це офортна листівка, яка своєю правдоподібністю та сентиментальністю створює тепло в грудях глядача.

Інші тексти
Змінитися, але не забутися
Кінематограф

Змінитися, але не забутися

Огляд на українську воєнну драму «Снайпер. Білий Ворон»
28 серпня 2022
Смертельна реорганізація
Кінематограф

Смертельна реорганізація

Чому ліквідація «Довженко-Центру» — це розгромний удар по українській культурі
17 серпня 2022
Філософія крінжу
Кінематограф

Філософія крінжу

Огляд на «Тор: Любов і грім» від Тайки Вайтіті
29 липня 2022