Кінематограф

Філософія крінжу

Огляд на «Тор: Любов і грім» від Тайки Вайтіті
Зараз ви читаєте:  
Філософія крінжу

Минулого четверга відбулася найбільша літня прем’єра Marvel Studio — черговий сольний фільм про скандинавського бога-громовержця «Тор: Любов і грім». У режисерському кріслі, уже можна сказати традиційно, новозеландець Тайка Вайтіті.

Про те, як в одному фільмі поєдналися основні ознаки марвелівського блокбастера, кілька тонн крінжу та глибоке філософське висловлювання — розповідає кінооглядач Gogol Media Ігор Кромф.

Колишнє королівство Тора — Асґард — перетворилося на невелике туристичне селище, яке заробляє на тематиці скандинавських міфів. Сам Тор разом із Вартовими Галактики носиться десь у світах, намагаючись пережити важкий розрив стосунків. Аж раптом виникає макабричний персонаж Горр, який іменує себе не інакше як «Убивця Богів», чим, власне, він і займається — і досить ефективно. Успішно викравши дітей Асґраду, Горр чекає на зустріч із Тором, який, окрім чергового порятунку всесвіту, ще намагається відновити стосунки з колишньою дівчиною — фізикинею Джейн Фостер.

Двогодинний хронометраж стрічки — це яскрава еклектика балагана та буфонади, що поєднується з кліше марвелівського кінокоміксу та крінжової комедії. Вайтіті — відомий майстер комедій, збудованих на чорному гуморі й іронії, однак четвертий «Тор» видається дуже слабкою картиною з дитячим гумором і крінж-сценами, як-от фінальна-фінальна (їх дві) зустріч Тора та Горра. Загалом фінал стрічки видається настільки рожево-сопливим, наче це якась мелодрама для показу після недільного випуску новин, а не в’їдливо-сатиричний (чого очікуєш від Вайтіті) кінокомікс, який хоч якось зможе підняти «четверту стадію фільмів Marvel». Та й загалом драматургія стрічки страждає використанням уже обридлих кліше супергеройського блокбастера, як-от визволення дітей чи примарні монстри, які просто є, щоби їх убили.

Кріс Гемсворт, для якого роль Тора ледь не головна в кар’єрі, місцями настільки спрощує та робить карикатурним свого персонажа, що він нагадує радше героїв чорних комедій братів Коенів чи персонажів британського серіалу «Голяк», аніж коміксного супергероя та бога-громовержця. Вайтіті спеціально створює цілу арку стосунків Тора зі своєю сокирою, яка «ревнує» його до молота Мьйольніра. А сам Гемсворт робить усе, щоби жарти навколо цієї сюжетної арки мали вигляд чогось одночасно балаганного та вторинного. Верхом висміювання цієї колишньої ікони маскулінності, яка перетворилася на інфантильного дурка, стало використання саундтреку Guns N' Roses для його бойових сцен.

Але не все так погано, адже на арену виходить новий і бездоганний антагоніст — Горр, роль якого виконує сам Крістіан Бейл. Окрім закладеної в цього персонажа макабричності та лютої енергії антагоніста з цілком простою та зрозумілою мотивацією, Вайтіті (а можливо, сам Бейл) вкладає в персонажа значно глибше філософське посилання. Горр — це своєрідна ніцшеанська надлюдина, яка, втративши все, навіть віру, почала будувати новий світопорядок, руйнуючи стару мораль. Горр — це міфічний вияв чогось окремого від категорій добра та зла. Істота (людську подобу він втратив давно), яка, бувши спершу керована помстою, раптом розчинилася в цій помсті. В образі Горра можна прослідкувати й класичний міфічний сюжет про падіння богів і своєрідні відсилання до проблеми теодицеї — теологічного обґрунтування наявності зла на Землі за всесильності доброго Бога.

Зевс у виконанні Рассела Кроу (якому терміново треба сісти на дієту) також частково відсилає нас до проблем теодицеї, а також любові до кумирів. Кумир Тора виявляється насправді слабкодухим держимордою від світу богів, який здатний лише на дешеві фокуси та нескінченні оргії (у суворо античному значенні слова).

Однак найбільш важливим для стрічки є непримітний персонаж кам’яного велета Корг, якого грає сам Вайтіті. Адже саме Корг виступає оповідачем у фільмі. Якщо раніше в «Кролику Джоджо» Вайтіті через гротеск і сатиру розповідав про жахіття фашизму, то, перевтілившись в образ Корга та створивши два протилежні образи — крінжово-інфантильного добряка Тора та задумливо-злого метафізика Горра, Вайтіті намагається розповісти значно глибшу історію, ніж фільм із жартами про колишніх на прикладі зброї та двох ревучих козлів, які нарешті перекочовують із міфології до кінокоміксу.

Інші тексти
Змінитися, але не забутися
Кінематограф

Змінитися, але не забутися

Огляд на українську воєнну драму «Снайпер. Білий Ворон»
28 серпня 2022
Смертельна реорганізація
Кінематограф

Смертельна реорганізація

Чому ліквідація «Довженко-Центру» — це розгромний удар по українській культурі
17 серпня 2022
Історія створення світу «Гаррі Поттера»
Література

Історія створення світу «Гаррі Поттера»

Як Джоан Ролінґ створювала унікальний усесвіт — від ідеї твору до останньої екранізації
26 липня 2022