Мистецтво

Художники-шістдесятники: не письменниками єдиними

Розповідаємо про українських митців, що творили в 60-х.
Зараз ви читаєте:  
Художники-шістдесятники: не письменниками єдиними

Феномен українського шістдесятництва приголомшує кількістю культурних і політичних діячів, що боролися проти радянської диктатури. Попри це, величезна кількість митців-шістдесятників зараз несправедливо забута. 

Тож сьогодні ми вирішили відхилити завісу та розповісти вам про українських художників-шістдесятників, що поєднували у своєму житті творчість та активну громадську діяльність.

Алла Горська

Алла Горська вважається однією з найвідоміших художниць із плеяди шістдесятників. Горська поєднувала творчість з активною громадською діяльністю, а її квартира стала справжнім осередком мистецького життя шістдесятників. Разом із поетом Василем Симоненком і театральним режисером Лесем Танюком Горська заснувала клуб творчої молоді «Сучасник». Часто в мисткині гостювали Василь Стус, Іван Дзюба, Микола Вінграновський та інші культурні постаті.

У творчості Горської органічно поєднувалися монументалізм, елементи авангарду й етнографічні мотиви.

Художниця разом із чоловіком Віктором Зарецьким та іншими колегами створила прекрасні мозаїки в Маріуполі та Донецьку — «Дерево життя», «Боривітер», «Жінка-птаха».

Найвідомішою роботою Горської став вітраж «Шевченко. Мати» в приміщенні Київського університету, який зрештою визнали «ідейно ворожим».

Вітраж «Шевченко. Мати»

Віктор Зарецький

Зарецький — художник-шістдесятник, велика частина життя якого промайнула на Донбасі. Дитинство митця минуло в Горлівці та Сталіно (сучасний Донецьк), де Віктор Зарецький мав нагоду спостерігати за виснажливою працею шахтарів. Уже в зрілому віці художник створить цілу серію картин, присвячених Донбасу — «Після війни», «Спекотний день», «Шахтний двір», «Двір шахти» тощо.

Віктор Зарецький з дружиною Аллою Горською

Дружиною Зарецького була Алла Горська — майбутнє подружжя познайомилося в Києві. Після того, як Аллу ганебно вбили за розпорядженням НКВС, Зарецький упав у страшну депресію.

1980-ті роки вважаються розквітом творчості Зарецького. У цей час художник починає створювати роботи в стилі неосецесії, поєднуючи золоте оздоблення з яскравими кольорами та фольклорними мотивами.

Опанас Заливаха

Опанас Заливаха — живописець-шістдесятник, відомий правозахисник. Ще із самого дитинства Заливаха пізнав на собі всі жахи тоталітарної системи, заставши на рідній Харківщині Голодомор. Родина майбутнього художника мусила тікати на Далекий Схід, щоби вижити. Опанас Заливаха навчався в Ленінградському інституті імені Іллі Рєпіна, однак уже на другому курсі його вигнали «за поведінку, негідну радянського студента». 

Художник усе життя чинив спротив радянській владі. Зрештою, у 1966 потрапив в один із мордовських таборів, де відбував покарання «за антирадянську агітацію та пропаганду».

Українські культурні діячі та правозахисники намагалися домогтися дозволу Опанасу продовжувати малювати в ув'язненні, однак — намарно.

Художник брав участь у розробленні ескізу вже згадуваного вітража «Шевченко. Мати», оформлював збірку свого товариша Василя Стуса «Палімпсести», написав прекрасні портрети Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Василя Стуса, Лесі Українки тощо.

Портрет Василя Стуса

Любов Панченко

У квітні від тривалого голодування в окупованій Бучі померла українська художниця-модельєрка Любов Панченко. Безжальна тоталітарна машина, як і за часів Радянського Союзу, знову наздогнала мисткиню-шістдесятницю.

Любов Панченко створювала ескізи одягу, займалася декоративною аплікацією з тканин, створювала як графічні, так і мальовничі роботи, оздобила стіни Музею Тараса Шевченка.

У 60-х роках Панченко відвідувала осередок українського шістдесятництва — Клуб творчої молоді «Сучасник», збирала кошти на підтримку українських дисидентів, за що, як і багато художників-активістів, відбувала покарання «за антирадянську агітацію та пропаганду».

Борис Плаксій

Борис Плаксій, попри те, що нині про нього знає обмежене коло людей, у 1960-х роках вважався одним із найперспективніших художників-монументалістів. Плаксій працював над оздобленням ресторанів («Наталка», «Пролісок», «Вітряк», «Хрещатик», розпис у якому знищили), створював дивовижні портрети відомих культурних діячів, у яких відчуваються відголоси авангарду. Зокрема, художник написав портрети Василя Стуса, Івана Світличного, В'ячеслава Чорновола тощо.

Борис Плаксій був не лише талановитим живописцем — митець захоплювався скульптурою, ілюстрацією та філософією.

Портрет В'ячеслава Чорновіла

Галина Севрук

Художниця-керамістка Галина Севрук походить із відомого роду митців Григоровичів-Барських, представники якого ще за часів Хмельницького оселилися на Подолі. Попри українське походження, Севрук народилася в Узбекистані та до свідомого віку не знала українську мову. 

У 60-х роках, уже мешкаючи в Україні, Галина Севрук починає вивчати українську мову та літературу, читає заборонений самвидав.

«Мені раптом відкрились очі: як можна бути художником в Україні й не знати української мови, літератури, історії, свого мистецтва?» — казала мисткиня.

Галина Севрук прикрасила своїми мозаїчними панно архітектурні споруди Києва, Чернігова, Одеси й інших українських міст.

Вершиною творчості Севрук вважається панно «Місто на семи горбах», що прикрашало готель «Турист» у Києві. Зараз мозаїка міститься в Софії Київській.

Місто на семи горбах
Інші тексти
Змінитися, але не забутися
Кінематограф

Змінитися, але не забутися

Огляд на українську воєнну драму «Снайпер. Білий Ворон»
28 серпня 2022
Смертельна реорганізація
Кінематограф

Смертельна реорганізація

Чому ліквідація «Довженко-Центру» — це розгромний удар по українській культурі
17 серпня 2022
Філософія крінжу
Кінематограф

Філософія крінжу

Огляд на «Тор: Любов і грім» від Тайки Вайтіті
29 липня 2022