Мистецтво

«Запорожці пишуть листа турецькому султану»

Говоримо про історичне підґрунтя картини, яскравих персонажів та таємниці шедевра Рєпіна
Зараз ви читаєте:  
«Запорожці пишуть листа турецькому султану»

«Запорожці пишуть листа турецькому султану» — одне з найвідоміших полотен художника Іллі Рєпіна, що міцно закріпилося в нашій культурі, взявши на себе роль символу козацького духу. Рєпін, подорожуючи Україною та особисто спілкуючись з нащадками запорожців, перебував під величезним враженням від вільнолюбного духу тамтешніх жителів, а в листі до знайомого критика Володимира Стасова писав про те, що від Запоріжжя віє рицарським духом та братерством. Живописець працював над своїми «Запорожцями» понад десять років — то з великим завзяттям, то з чималими перервами в декілька років. Тим не менш, художнику вдалося відтворити історичну епоху та колоритні характери персонажів. Про це й поговоримо.

Джерело натхнення

Ідея написати масштабне полотно на історичну тематику виникла в Рєпіна на одній зі світських вечірок, де відомий художник особисто познайомився з істориком та етнографом Дмитром Яворницьким. Саме тоді Ілля Рєпін дізнався про колоритний лист Коша Запорозького турецькому султану Мегмеду IV. Копія цього славетного послання була на руках Яворницького, що отримав його від іншого етнографа-любителя. Лист просто-таки вражав гумором, зухвалістю та, що найцікавіше, не вельми цензурними пасажами. Ось деякі з них: «Ти, султан, чорт турецький, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцифера секретар! Який ти в чорта лицар, коли голою сракою їжака не вб’єш? Чорт висирає, а твоє військо пожирає. Не будеш, сучий ти сину, синів християнських під собою мати. Твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою, распройоб твою мати».

Історія написання картини

Рєпін надзвичайно скрупульозно підійшов до питання вивчення історичної основи майбутнього твору. Найважливішим завданням був пошук прототипів для персонажів полотна. Для того, аби віднайти «живі» та яскраві характери, живописець створив цілий альбом ескізів та замальовок під назвою «Малоросійські типи» під час своєї подорожі Україною. Цікаво, що один із російських журналів на свій страх і ризик вирішив опублікувати окремі ескізи з цього альбому. Один з них був надрукований під назвою «Хохол». Подібне свавілля не на жарт розлютило Рєпіна, тож художник попередив редактора журналу, аби той в майбутньому не змінював назви його картин, тим більше — в зневажливому тоні.

Один з ескізів картини

Персонажі картини

Зрештою, запорожцями Рєпіна стали досить відомі особистості свого часу. Зокрема, історик Дмитро Яворницький позував для одного з центральних героїв полотна — писаря. Цікаво, що для того аби розвеселити завжди серйозного Яворницького, живописець показував товаришу журнальні карикатури. Славнозвісним отаманом Сірком став київський генерал-губернатор Михайло Драгомиров, що походив з давнього козацького роду та сприяв розвитку української культури. За однією з версій мистецтвознавців, суворі очі Сірка була списані Рєпіним з портрета Тараса Шевченка. Для образу міцного здорованя Тараса Бульби позував український фольклорист Олександр Рубець, а прототипом худорлявого й дещо засмученого козарлюги позаду Бульби став Федір Стравінський — співак Маріїнського театру.

Деталі полотна

Увагу глядача привертають не лише колоритні козаки, але й предмети та деталі полотна, ретельно досліджені та промальовані Рєпіним. Відтак позаду запорожців можна побачити як синьо-жовтий, так і червоно-чорні прапори. На колінах в одного з козарлюг Ілля Рєпін зобразив домру — музичний інструмент, на якому грали запорожці, співаючи підбадьорливих пісень. Крім того, на картині спостерігаємо колоду карт. За спогадами Дмитра Яворницького, декілька запорожців врятували побратимів від нападу татар і турків, всю ніч граючи в карти. Цікаво, що козак без сорочки сидить прямісінько поруч з колодою й це недарма, адже людина відповідальна за роздавання карт, згідно із запорозькими звичаями, мала бути голою по пояс.

Містика

Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану», як і багато інших світових шедеврів, овіяна таємницями та містикою. За дивним збігом обставин, багато друзів та знайомих Рєпіна, що позували для історичного полотна майстра, невдовзі почали зазнавати тяжких ударів долі. Незабаром картину нарекли проклятою, та й сам митець почав вірити в містичний рок своєї творчості. Існує легенда, згідно з якою Рєпін, побоюючись за життя свого сина, який позував для образу козачка, прибрав його з картини.

Друга версія картини

Існує й інша версія «Запорожців» Рєпіна, що, до речі, зберігається в Харкові. За містичною легендою, митець почав малювати другий екземпляр, аби вберегти своїх друзів від подальших трагедій. Однак все набагато прозаїчніше. Художник прагнув створити історично правдивіше  полотно, врахувавши, зокрема, символіку кольорів вбрання запорожців. Ба більше — деякі мистецтвознавці вважають, що так званий харківський екземпляр Рєпін створював паралельно з основним полотном. Зважаючи на те, що живописець так і не завершив другу версію, митцю з його перфекціоністськими нахилами просто не сподобався результат.

Інші тексти
Змінитися, але не забутися
Кінематограф

Змінитися, але не забутися

Огляд на українську воєнну драму «Снайпер. Білий Ворон»
28 серпня 2022
Смертельна реорганізація
Кінематограф

Смертельна реорганізація

Чому ліквідація «Довженко-Центру» — це розгромний удар по українській культурі
17 серпня 2022
Філософія крінжу
Кінематограф

Філософія крінжу

Огляд на «Тор: Любов і грім» від Тайки Вайтіті
29 липня 2022