Кінематограф

Смертельна реорганізація

Чому ліквідація «Довженко-Центру» — це розгромний удар по українській культурі
Зараз ви читаєте:  
Смертельна реорганізація

Сьогодні українське суспільство сколихнула неочікувана за своєю абсурдністю й управлінською незграбністю новина. «Довженко-Центр» оголосив, що Держкіно вирішило фактично ліквідувати установу.

Чому це неочікуваний і дуже болючий удар по культурному фронту України — розбирається кінооглядач Gogol Media Ігор Кромф.

Що сталося?

У заяві «Довженко-Центру» йдеться про те, що рішенням Держкіно відбувається так звана «реорганізація», що де-факто, означає ліквідацію установи, адже в наказі йдеться про те, що колекції та майно «Довженко-Центру» мають бути передані держустанові «Науковий центр кінематографії України», а авторські права на українську анімацію, що зараз належать «Центру», мають бути передані відокремленому держпідприємству «Українська анімаційна студія». Також співробітників «Центру» очікують можливі звільнення.

Що таке «Довженко-Центр» і чому його робота важлива?

Національний центр імені Олександра Довженка, який також відомий як «Довженко-Центр», — це державний фільмофонд України, тобто архів українського кіно, якщо говорити простіше. Ця структура займається збереженням, дослідженням, популяризацією та реставрацією національної кіноспадщини. У фондах «Довженко-Центра» зберігаються і є у відкритому доступі українські стрічки, починаючи з 20 століття, зокрема унікальні кінохроніки, роботи Дзиги Вертова, Олександра Довженка, картини кінематографістів покоління українського поетичного кіно, фільмофонд українських фільмів 1980–1990-х років тощо. Фактично всі українські кінознавці, кінодослідники чи кінокритики працюють, спираючись на базу «Довженко-Центру», тобто левова частка досліджень української кіноспадщини напряму залежить від існування та розвитку «Довженко-Центру».

З’явився «Довженко-Центр» не вчора. Фільмофонд функціонує з 1994 року. Після того, як головою «Центру» у 2016 році став Іван Козленко, розпочався процес реформації установи, який завершився у 2019 році. Завдяки діяльності Козленка на посаді керівника «Центру» виросли його прибутки, які станом на 2017 рік, наприклад, склали понад мільйон гривень. Виросла й заробітна плата співробітників, яка станом на 2017 рік складала майже 15 000 гривень (для порівняння, у 2015 році вона була менш як 9000).

«Довженко-Центр». Фото: Андрій Бойко.

Завдяки розробленій системі поповнення фондів у 2017 році збільшився кіноархів «Центру» на понад тисячу артефактів. У ці роки в «Центрі» з’явилися книгарня «Довженко. Книги. Кава. Кіно», Центр незалежного театру «Сцена 6», хореографічна майстерня Віктора Рубана та музична майстерня Дмитра Радзецького КОРА. Відбулося інженерно-технічне оновлення приміщень, зокрема, уже у 2018 році в «Довженко-Центрі» з’явилися обладнані бомбосховища.

Також у «Центрі» відкрився Музей кіно, проводилися кінофестивалі та спеціальні кінопокази. Змінилася комунікація фільмофонду, зокрема з’явився власний мерч, промоція «Центру» в соціальних мережах і медіа.

Фактично «Довженко-Центр» із кіноархіву з радянським поняттям «нехай усе тихенько лежить, щоби ніхто його не чіпав» перетворився у важливий культурний майданчик усеукраїнського рівня, який здатний був популяризувати українську кіноспадщину.

Так, а чому його закривають?

За словами колишнього гендиректора «Центру» Івана Козленка, процес ліквідації почався ще у 2020 році, після того, як Держкіно очолила колишня директорка комунального кінотеатру в Запоріжжі Марина Кудерчук. Саме тоді почався процес передання «Довженко-Центру» з прямого підпорядкування Міністерства культури та інформаційної політики в Держкіно. А саме Держкіно було виведене з підпорядкування Мінкульту в пряме підпорядкування Кабінету міністрів.

Жодних обґрунтувань доцільності такої реорганізації в Держкіно не надали. Тому говорити без домислів, для чого фактично знищувати одну з провідних кіноустанов в Україні, просто неможливо. Немає й жодної логіки в таких управлінських рішеннях Кудерчук.

Так, а яка доля фондів «Довженко-Центру»?

Держустанова «Науковий центр кінематографії України», якій мають бути передані більшість фондів «Довженко-Центру» — це установа, створена за часів правління Віктора Януковича, у 2011 році. Жодної активної публічної діяльності до 2022 року (тобто 11 років!) вона не вела. Згідно з ЄДРПОУ, її основна діяльність — це вища освіта. Однак про блискучих випускників-кінознавців цієї установи не знає ніхто, принаймні в українській кіноспільноті. Фактично це може означати, що передані фонди знову потраплять до вищезгаданого принципу радянських архівів «нехай лежить, щоби його ніхто не чіпав».

Щодо прав на анімаційні фільми (вони, до речі, є всі у вільному доступі на спеціальному каналі YouTube, створеному «Центром»), то їхня подальша доля в межах виокремленого держпідприємства «Українська анімаційна студія» взагалі залишається невідомою.

Що це все означає?

Фактична ліквідація «Довженко-Центру» — це показник лише одного: Держкіно — це структура, яка в наявному стані не лише немає жодної користі для українського кінематографа, але й несе колосальну шкоду українській культурі. В умовах гібридної війни, коли, крім бойових дій, важливою є інформаційно-психологічна складова, до якої також належить культура, ліквідація однієї з найефективніших українських культурних інституцій може прирівнюватися до диверсії. Після таких дій очільниця Держкіно повинна піти у відставку. Бо, якщо раніше критика діяльності Держкіно, наприклад, щодо непрозорості пітчингів чи майже відсутньої адекватної промоції українського кінематографа на міжнародному рівні (переважно цим займалися останніми роками громадські організації та приватний сектор), ще можна було дивитися крізь пальці, то левіафанівське пожирання важливої культурної інституції — це не лише удар по українській культурі, а і пряма підстава вимагати відставки очільниці Держкіно Марини Кудерчук.

Інші тексти
Змінитися, але не забутися
Кінематограф

Змінитися, але не забутися

Огляд на українську воєнну драму «Снайпер. Білий Ворон»
28 серпня 2022
Філософія крінжу
Кінематограф

Філософія крінжу

Огляд на «Тор: Любов і грім» від Тайки Вайтіті
29 липня 2022
Історія створення світу «Гаррі Поттера»
Література

Історія створення світу «Гаррі Поттера»

Як Джоан Ролінґ створювала унікальний усесвіт — від ідеї твору до останньої екранізації
26 липня 2022