Література

Василь Стус

Що потрібно знати про життя та смерть українського поета-шістдесятника
Зараз ви читаєте:  
Василь Стус


Хто такий Василь Стус? Біографія митця

Василь Стус — український поет-шістдесятник, дисидент і політв’язень. Його дитинство минуло на Донбасі, куди родина ще з малим Василем перебралась, тікаючи від колективізації. Освіту юний Стус здобув на історико-філологічному факультеті педінституту. Далі вчителював, відслужив в армії на Уралі. Потім став літредактором газети «Соціалістичний Донбас», аж допоки у 1963-му не вступив до аспірантури Інституту літератури імені Шевченка в Києві. Тоді ж взявся за видання першої поетичної збірки, почав публікувати переклади іноземних поетів, зокрема, Рільке. Так почався його поетичний шлях.


Перші переслідування

Перший арешт поета був спричинений участю в акції під час прем'єри фільму «Тіні забутих предків» у 1965-му. Тоді Дзюба зі сцени оголосив про арешти української інтелігенції. А Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл попросили всіх, хто проти репресій, — піднятися. Очевидно, що наслідком такої «зухвалості» для Стуса стало вигнання з аспірантури.Далі розпочався період невизначеності у роботі (1965—1972), який все одно подарував Стусові найкращі спогади у житті — він часто подорожував, зустрів свою кохану — Валентину Попелюх, а у 1966-му у них народився син Дмитро. Разом з тим Стус знаходився під невсипущим оком партії через свої листи до Спілки Письменників та Верховної Ради, де вказував на порушення людських прав і засуджував ув’язнення колег. Він усвідомлював ризки і самому стати тим, кого він так відчайдушного намагається врятувати з лап КДБ.


«Палімпсести» та заслання

Сталося як гадалося, й у січні 1972-го року Стуса вперше заарештовують. Саме тоді відбулась хвиля «різдвяних» ув’язнень українських діячів. Через дев’ять місяців Стуса визнали винним у «антирадянській агітації та пропаганді» та засудили до п’яти років позбавлення волі й трьох років заслання. Не обійшлося й без проплачених рецензій на його твори від колег з Інституту літератури ім. Шевченка. Під час свого ув’язнення у таборах Мордовії та у Магаданській області Стус створює свою найоб’ємнішу поетичну збірку «Палімпсести», яку світ побачив лише у 1986-му. Деякі твори вдалось зберегти у листах до дружини та через інших в’язнів. Проте кількасот поезій все ж були знищені тюремними наглядачами, серед них і остання збірка Стуса «Птах душі».

Друге ув’язнення та загибель

До Києва поет повернувся восени 1979-го. Але відразу після повернення до вільного життя за Стусом знову починають стежити, а згодом вдруге заарештовують. Вже за кілька місяців його засуджують на десять років таборів суворого режиму і п’ять років заслання, які стають для нього фатальними. Наприкінці літа 1985-го Стус взяв книжку, поклав її на горішні нари й читав, спершись на них ліктем. Це у вічко побачив наглядач. Одразу був складений рапорт,  що Стус у робочий час лежав на нарах у верхньому одязі, а на зауваження контролера лише сперечався. Покарання — 15 діб карцеру. Саме там, в холоді, зголоднілий Стус і помер. Його загибель прикрили серцевою недостатністю. Тіло в’язня за тваринницькими совєтськими законами можна було забрати тільки після завершення строку ув’язнення. Тому перепоховання поета в Києві відбулося тільки у 1990-му.

До чого Віктор Медведчук?

У 2018 році розголосу набула історія про причетність українського одіозного політика (нині втікача) Віктора Медведчука до справи Василя Стуса. Реакцію суспільства спричинило вилучення сцени судового засідання зі сценарію байопіку «Заборонений», де молодий адвокат Медведчук бере участь у «захисті» Стуса. Хоч ніякого захисту насправді не було. Медведчука дійсно назначили державним адвокатом Василя Стуса, який після першої розмови зрозумів, хто за кого, і хотів відмовитись від такого захисту. Але Стусу не надали можливості висловитись ні до засідання, ні після вироку. Під час суду Медведчук поводився пасивно і навіть визнавав провину Стуса у висунутих йому звинуваченнях. Зрештою, фільм вийшов зі сценами судилища, але ім’я адвоката не згадували.

Масла у вогонь підлила ще одна не менш гучна історія з книгою Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса», яка містила сотні сторінок архівних документів КДБ. Зокрема, про роль Віктора Медведчука у справі Стуса. Звісно, той одразу ж подав позов проти автора та видавництва, «захищаючи свою честь, гідність і ділову репутацію». Але загал обурився через те, що Дарницький суд Києва частково задовольнив позов і заборонив розповсюдження книги. Допоки рішення набувало чинності, спрацював так званий «ефект Барбари Стрейзанд»: книжки миттєво розкупили, а мережеві перекупники почали продавати примірники за завищеною в кілька разів ціною.



Смерть вдови Стуса — Валентини Попелюх

25 березня 2022-го року після важкої хвороби померла Валентина Попелюх – вдова Василя Стуса. Поруч з нею був її син Дмитро. І хоч Валентина і пережила свого чоловіка майже на 37 років (у червні їй мало виповнитись 84) — дещо символічною є її смерть у розпал жорстокої війни з росією і її гнилою системою, проти якої свого часу боровся і від якої помер Василь Стус. «Попелюшка, ластівочка, Вальочок», як називав її Василь, була вірним другом, надійним плечем, яка залишалася з поетом навіть тоді, коли від нього, здавалося, відвернувся увесь світ. Віримо, що її душа перебуває разом із Василем – в мирі, любові та спокої» — так пані Валентину згадує Музей Василя Стуса.


На Донбасі читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Одна усна заява батьків — і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків … Обов’язково— німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної…. Я вважаю, що доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритися з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже нас — за 40 мільйонів…
Інші тексти
Змінитися, але не забутися
Кінематограф

Змінитися, але не забутися

Огляд на українську воєнну драму «Снайпер. Білий Ворон»
28 серпня 2022
Смертельна реорганізація
Кінематограф

Смертельна реорганізація

Чому ліквідація «Довженко-Центру» — це розгромний удар по українській культурі
17 серпня 2022
Філософія крінжу
Кінематограф

Філософія крінжу

Огляд на «Тор: Любов і грім» від Тайки Вайтіті
29 липня 2022