Література

Як ставитися до творчості Павла Тичини?

Розповідаємо, як кенселили поета 
Зараз ви читаєте:  
Як ставитися до творчості Павла Тичини?

Хто такий Тичина та що було не так із його позицією

Павло Тичина — один із найвизначніших поетів українського модернізму минулого століття. Довкола його особи досі точаться контроверсійні думки. Часто його безумовний талант не є аргументом для прихильності, адже його називають придворним блазнем комуністичного режиму. Тичина дійсно на різних етапах свого життя сповідував радикально різні ідеї, ба більше, своїми творами на замовлення партії він знецінив свою творчість. То що ж стало причиною такого занепаду і як його творчість «пішла за водою», як казав сам поет, — спробуємо розібратися.

Тичина Павло Григорович. Життя та творчість Павла Тичини — УкрЛіб

«Сонячні кларнети»

Ранні твори Тичини були створені на Чернігівщині, де він народився і де зростав. Перша поетична збірка «Сонячні кларнети» побачила світ у 1918-му й одразу знаменувала для Тичини успіх і визнання як лірика з неповторною манерою. Природа, кохання, почуття та відчуття — усе це йому вдалося описати як нікому раніше за допомогою багатих звукових і зорових поетичних засобів. Цей стиль навіть отримав свою назву — кларнетизм. На особливу манеру поетування вплинула його музична обдарованість, яка і давала змогу майстерно поєднувати предметність зі звуками, кольорами та запахами. Тут варто лишень пригадати його відомі вірші «О, Панно Інно…», «Арфами, арфами…», «Гаї шумлять…», «Не дивися так привітно…» й інші.

ProSlovo.com / Іван Сенченко. Нотатки про Літературне життя

Рання проукраїнська творчість

Ще студентом Тичина почав товаришувати з Василем Елланом-Блакитним, який пізніше заснував таємне самостійницьке братство, до якого входив і Тичина. Також визначним для нього було знайомство з Михайлом Коцюбинським, літературні «суботи» якого Павло Тичина відвідував із 1911 року. У 1920-х роках поет займав тверду проукраїнську позицію, був учасником «Гарту» та «ВАПЛІТЕ», що на чолі з Миколою Хвильовим виступали проти комуністичних ідей.
Криваві події в Україні 1918–1920-х років лягли в основу збірки «Замість сонетів і октав». Згодом вийшла поема «Прометей», де Тичина зобразив пороки тоталітаризму, а за вірш про Голодомор в Україні «Чистила мати картоплю» Тичина зазнав провладної критики та звинувачень у «буржуазному націоналізмі».
Так йому вдавалося поєднувати пейзажно-інтимну лірику з громадянською, стати «співцем нового дня» та залишатися незалежним поетом, підтверджуючи це тематикою своїх творів.


Зміна поглядів, або «Партія веде»

Але з приходом радянської влади та початком тотальних репресій української інтелігенції Тичина вирішує змінити свою риторику та починає писати на замовлення партії, імовірно, під страхом бути репресованим. Він розумів, що про його минуле не забули, але за вірну службу пробачать. Приголомшливо зрадницькими для його прихильників стали збірки «Чернігів» (1931 р.) і «Партія веде» (1934 р.), що однозначно вказували на його покору та оспівування сталінського режиму. Що далі, то гірше звучали назви його замовних поезій у дусі партійних закликів на червоних плакатах: «Чуття єдиної родини», «Пісня молодості» (1938), «Сталь і ніжність» (1941). Звісно, друзі критикували поета-одописця, але страх і відсутність волі відстояти свою першоідею були більш переконливими.


Кінець епохи сталінізму

Після Другої світової війни, коли розпочалася хрущовська десталінізація, Тичина вже вирішив нічого не змінювати у своїх поглядах і залишився упокореним сталінізму. Він не сприймав ніякого культурного піднесення та літературного відродження в 1950–1960-х роках, а до самих шістдесятників ставився вороже. Але тепер його поезія з мотивами величі партії, оспівуванням вічної «дружби» народів і колгоспу звучала дещо застаріло, навіть смішно.


«Трактор в полі дир, дир, дир»

Уся поетична спадщина, безумовно, талановитого лірика Павла Тичини в очах прихильників його «кларнетів» була знецінена його примітивними партійними віршами, які він штампував конвеєром. Його вже анекдотичне «Трактор в полі дир-дир-дир. Ми за мир, ми за мир» вважають зневагою до української мови.


Павло Тичина: від барда української революції до придворного блазня режиму  - BBC News Україна

Поет, що помер, бувши живцем

Найімовірніше, Тичина усвідомлював, що для поета його рівня писати такі твори неповага до себе, і що як автор він мав жалюгідний вигляд. Проте варто усвідомлювати, що це також своєрідне знищення українського незалежного поета тоталітарним сталінським режимом, лишень не фізичне, а психологічне. А це, можливо, навіть гірше.

Раптом… брязнуло враз! І ридально навік розірвалось…

І бездонним проваллям дихнула порожня луна.

…від кларнета твого — пофарбована дудка зосталась.

І в скривавлений Жовтень — ясна обернулась Весна.


Євген Маланюк

Інші тексти
Змінитися, але не забутися
Кінематограф

Змінитися, але не забутися

Огляд на українську воєнну драму «Снайпер. Білий Ворон»
28 серпня 2022
Смертельна реорганізація
Кінематограф

Смертельна реорганізація

Чому ліквідація «Довженко-Центру» — це розгромний удар по українській культурі
17 серпня 2022
Філософія крінжу
Кінематограф

Філософія крінжу

Огляд на «Тор: Любов і грім» від Тайки Вайтіті
29 липня 2022